Cайт является помещением библиотеки. Все тексты в библиотеке предназначены для ознакомительного чтения.

Копирование, сохранение на жестком диске или иной способ сохранения произведений осуществляются пользователями на свой риск.

Карта сайта

Все книги

Случайная

Разделы

Авторы

Новинки

Подборки

По оценкам

По популярности

По авторам

Рейтинг@Mail.ru

Flag Counter

Поэзия и песни
Шевченко Тарас Григорьевич
Плач Ярославни

 В Путивлі-граді вранці- рано
 
 Співає-плаче Ярославна,
 
 Як та зозуленька кує,
 
 Словами жалю додає.
 
 — Полечу, каже, зигзицею,
 
 Тією чайкою-вдовицею,
 
 Та понад Доном полечу,
 
 Рукав бобровий омочу
 
 В ріці Каялі. І на тілі,
 
 На княжім білім, помарнілім,
 
 Омию кров суху, отру
 
 Глибокії, тяжкії рани... —
 
 І квилить-плаче Ярославна
 
 В Путивлі рано на валу:
 
 — Вітрило-вітре мій єдиниі\'і!
 
 Легкий, крилатий господине!
 
 Нащо на дужому крилі
 
 На вої любії мої,
 
 На князя, ладо моє миле,
 
 Ти ханові метаєш стріли?
 
 Не мало неба, і землі,
 
 І моря синього. На морі
 
 Гойдай насади-кораблі.
 
 А ти, прелютий... Горе! Горе!
 
 Моє веселіє украв,
 
 В степу на тирсі розібгав. —
 
 Сумує, квилить, плаче рано
 
 В Путивлі-граді Ярославна.
 
 І каже: — Дужий і старий,
 
 Широкий Дніпре, не малий!
 
 Пробив єси високі скали,
 
 Текучи в землю половчина,
 
 Носив єси на байдаках
 
 На половчан, на Кобяка
 
 Дружину тую Святославлю!..
 
 О мій Словутицю преславний!
 
 Моє ти ладо принеси,
 
 Щоб я постіль весела слала,
 
 У море сліз не посилала, —
 
 Сльозами моря не долить. —
 
 І плаче, плаче Ярославна
 
 В Путивлі на валу на брамі.
 
 Святеє сонечко зійшло.
 
 І каже: — Сонце пресвятеє
 
 На землю радість принесло
 
 І людям і землі, моєї
 
 Туги-нудьги не розвело.
 
 Святий, огненний господине!
 
 Спалив єси луги, степи,
 
 Спалив і князя і дружину,
 
 Спали мене на самоті!
 
 Або не грій і не світи...
 
 Загинув ладо... Я загину!
 
 
 
 4 червня [1860] С.П.Б.
 
 
 
 В Путивлі-граді вранці-рано
 
 Сумує, плаче Ярославна!
 
 — Полечу, рече, зозулею,
 
 Понад Дунаєм полечу!
 
 Рукав бобряний омочу
 
 В ріці Каялі... і омию
 
 На княжому дебелім тілі
 
 Засохлу кров його... Отру
 
 Глибокії на любім ладо рани. —
 
 І плаче, плаче Ярославна
 
 В Путивлі-городі. Й рече:
 
 — Вітрило-вітре, господине!
 
 Нащо ти вієши, несеш
 
 На легкому крилі своєму
 
 Хиновські стріли?
 
 
 
 14 вересня [1860 С.-Петербург]
 
 

Число просмотров текста: 15760; в день: 3.34

Средняя оценка: Никак
Голосовало: 141 человек

Оцените этот текст:

Разработка: © Творческая группа "Экватор", 2011-2014

Версия системы: 1.0

Связаться с разработчиками: libbabr@gmail.com

Генератор sitemap

0