|
Ой летіла зозулечка
Понад гори й села;
Чогось наша громадочка
Смутна й невесела.
Ой летіла зозулечка
Та й стала кувати;
Ой сходися, громадочко
Щось маю казати!
Щось я маю вам казати
Та ще й говорити,
Це будете, люди добрі,
Панщини робити!
Ой кувала зозулечка,
Кувала й кувала,
Та як тая панщиночка
З села утікала.
Ой летіла дика качка,
Сіла в очереті,
Ой тікала панщиночка
Від панів в вереті...
Як тікала панщиночка,
Аж гори тряслися,
А за нею вражі ляшки:
«Панщино, вернися!»
Ой тікала панщиночка
Горами й лісами,
А за нею два ляшечки —
Оба з паличками.
Догонили панщиночку
На залізнім мості:
«Ой вернися, панщиночко,
До нас на рік в гості!»
«Доти я вам була винна,
Доти вам робила,—
Громада \'ня відправила —
Вступити м повинна!»
Покидайте, мосце-пане,
Ту гербату пити,
Беріть ціпи й граблі в руки
Та йдіть молотити!»
«Ми не вмієм молотити,
Наші жінки жати...»
Мацу-мацу по кишенях —
Нема ся чо\' взяти.
Доки були пани, пани —
Нагай за плечима,
А тепер в них білі воші
З чорними очима.
|
