бог кохання та бджолярства

цнотливо вирує

мимоволі ще й зненацька

парубків частує

майте хлопці синю долю

і жовту наснагу

унесе дівча в подолі

знесилену магу

як укрила хуртовина

гіксоську могилу

православну палестину

як мотлох згубила

тільки будда відчайдушний

й заратустра вдалий

з вояками крижаними

мед дао плекали

а мерці у сивий вирій

мляво шкандибали

жінці неба неньці сонця

мантрочки співали

***

і вирій наш на чужині

і вирок у чужому краї

бодай вже визначено дні

коли пошурхотіть ані

єдиним м’язом не спадає

щоб мимохідь не влучив жах

в примружене довкілля зради

на перехрещених ножах

складаючи присягу

ззаду

у власні очі зазірни

в несамовитім залицянні

щоб було чути і в труні

кривавий наголос послання

ще й жалістю перехрести

бійців загиблих бездоганно

щоб ся з долини підвести

як накопичиться нірвана

а втім нехай тобі щасти

потай позбутися щільної

облоги марних зволіканнь

безглуздих пристрастних вагань

ще й примхів збочених зітхань

над тілом скривдженим героя

***

першобога матері кучері чесала

у садочку першобога в серце цілувала

ще й смоктала як навмисно мозок сіоніста

пічкі кураца зненацька убрала в мониста

мила курац незбагненний у воді студеній

най пишається єбенній у долі буденній

ой зросла собі олива на римський дорозі

що минає те пирнає у річкові сльози

першобогові венеди з сумом докоряли

ми ж італію скорили трою заснували

першобогові пелазги гірко нагадали

русалель у палестині ми розбудували

гордовито зводять стіни і рим і афіни

ми ж блукаємо у мряці по вбогій вкраїні

як потвори перехожі на лемурів схожі

тож відкрий нам першобоже хто нам допоможе

що я мушу вам відкрити діти мої діти

хто до зірки вийде з степу потрапить в халепу

***

ой були ми етрусками

та й горя не знали

з лідом воєводою

лемнос здобували

щоб з’еднати україну

під сонцем південним

не скорялись ані смерті

ні долі злиденній

італійців темних вчили

як землю орати

як оздоблювати хату

худобу тримати

як ковати прясти ткати

на кшталт оріанський

залучили автохтонів

до магій поганськіх

кетамін впровадили

мавпу клонували

напекли собі маци

і абетку склали

але ж гали плоть етруську

терзали щосили

кров’ю братньою впивались

кепсько реготіли

гали гали галичане

чи вас показило

чи в зневазі стара мати

що нас народила

чи сплюндрована колиска

сорому зазнала

чи ота жахлива звістка

раптом навздогнала

що на півночі чужинській

скорботою звитiй

хижі очі угро финські

мружать московити

***

простує кінь згори в широкую долину

зітха прискипливо під вершником в седлі

холодний погляд осягає апенніни

самотнє тигреня примара україни

зненацька виника на кам’яній скалі

на що очікує орійський пружній воїн

навіщо заблукав між калабрійських скал

якою силою нарешті заспокоєн

стримкого списа котрим він озброєн

нещадний у бою ще й сяючий метал

він балтики гроза він ливії господар

він землю за землей скоряє навмання

його оспівують знедолені народи

усьому світу він обіцяний володар

схились і ти мерщій до ніг його коня

***

пацюк

розбещених зітхань

конфуцій

відлущив жменьку млосних насолод

розчавив хробачка пломбир мотузку

жувальну гумку героїн кумис

цукровий діабет айятолу

портрет хемінгуея майонез

шампунь проти лупи

котлети з ігуани

хрест ордена марії чиччоліни

гіпофиз в кришталевому футлярі

і всіх навчив

хто не сховає співи за халяву

зазнає примхів млосних насолод

хто примхів млосних насолод зазнає

не перехрестить збоченої пихви

хто не похрестить збоченої пихви

не подолає забобонів ката

хто не здолає забобонів ката

той не збагне блюзнірського пророцтва

хто не збагне блюзнірського пророцтва

той ризикує втратити легені

хто ризикує втратити легені

той втратить нирку і помре у муках

хто втратить нирку і помре у муках

тому надасть притулку божа матір

кому надасть притулку божа матір

той буде срати сиром камамбером

хто буде срати сиром камамбером

той не сховає співи за халяву

ось чому

шляхетний муж

що має те відлущить

що вже відлущив певно ще й розчавить

що не розчавив

хай того не буде

***

псує тендітним щепленням спокуси

серпанок нежиті

бо доля наша смутком опивита

мов немовля безтямне

дай такому палець

воно вразиться та помре від жаху

дай цяценьку

зречеться власних співів

дай ящерку

сплюндрує суперкнигу

дай парасольку

влучить в око будди

дай бджілку

перетворить на мотузку

дай контрабас

сховає у шухлядці

дай зброю

забруднить святковий одяг

дай капелюха

вчинить згвалування

ти не журись

коли вона покоро

на втіху тим що мліють в домовинах

зречеться змоклих ласощів ганьби

бо доля наша очисна гармата

хитка лазівка з пекла до весілля